/   Українська

Осінній листочок

Леся Храплива Щур

Із збірки оповідань та казок для дітей – Вітер з України І

Осінній листочок

Ромчик і Орися жили у Львові, де зелені сади і церкви чудові, де восени паде тихенько листя, шляхи вкриває килимом барвистим.

Ходили вони щоранку обоє у школу. Хоч добре вчилися, та школи не любили, бо там погані москалі учили. Там не було ікон, не знали там і свята і молитов не дозволяли відмовляти. Та нічого робити: мусіли у школу ходити!

А коли Ромчик та Орися проходили ранком промінним попід ратушем, де леви два камінні, большевицьку бачили сторожу: з крісами, насуплену, ворожу... Прапор лопотів на ратуші багровий, наче купаний в невинній крові!

Тільки ввечорі, коли вертали в хату, зачиняла щільно вікна мати і розказувала про минуле дітям: як Україна була славна в світі, про красу та про багатство України — і як татко на Воркуті десь гине...

Слухав Ромчик мамині слова завзято, в кулачки стискав усе рученята, а в Орисі, мов роса по листі, по лиці збігали слізоньки перлисті.

Раз у листопаді, у неділю, зранку пішли Ромчик та Орися на прогулянку. Де каштани жовті, в тузі всі похилі, де стояли мури Цитаделі. Йшли. Сміялось сонечко осіннє, і листки стелились по камінні. Кулями пошарпані, понурі, червоніли Цитаделі мури.

Золотий листок серед дороги злинув дітям просто перед ноги. І нараз почули діти пречудову золотого листа дивну мову:

Де йдете ви стежкою обоє, вояки готовились до бою. А було це вже давно, нівроку: тисяча дев'ятсот вісімнадцятого року. Ранок перший того листопада зустрічав усіх привітно, радо. Прапори, немов бурливе море, піднімались, синьожовті, понад містом вгору. Впали з рук кайдани всі ворожі, і здавалось — Правда переможе! Та вже після полудня всі почули, як летіли з-за домів ворожі перші кулі. В бій пішли стрільці, чота за чотою — боронити довгождану волю. А за ними йшла вулицями, крізь тишу лиховісну, їх стрілецька пісня.

Тут, де я поклався вам під ноги, впав у бою стрілець під час облоги. Плакав дощ, коли стрілець загинув у боротьбі за рідну Україну...

Проминали довгі, довгі літа... Щось завжди мінялося у світі. То плило собі життя спокійне, то гарматами ревіли війни. Тільки місяць листопад у Львові все той самий: мрійливий, чудовий. Все листки з дерев падуть додолу, шепчуть казку про колишню волю...

Підняла листок з землі Орися, той, що споминами золотився, і забрала зі собою в хату. За ікону там його поклала мати.

І не знали большевицькі всі сторожі, з крісами, насуплені, ворожі, що в руках несли у хату діти казку ту, що світлим сонцем світить, що у дні важкі дає розраду: жовтий лист львівського Листопада...

Для тих зто хоче знати більше:

  • 1) Львів — місто в Україні, головне місто Галичини.

  • 2) Ратуш — будинок міської управи.

  • 3) Воркута — карний табір далеко на півночі. Большевики вивозять туди багато українців.

  • 4) Цитаделя — міська твердиня у Львові. В 1918 році там боронилися наші стрільці проти поляків.

  • 5) Тоді українці перебрали були вночі владу від Австрії у Львові та в усій Галичині і вивісили на ратуші синьожовтий прапор.

СКВОР > Леся Храплива-Щур > Осінній листочок






Світовий Конґрес Українців
145 Evans Avenue, #207, Toronto, Ontario, Canada M8Z 5X8
Тел: 416-323-3020 Факс: 416-323-3250 E-mail: congress@look.ca
Веб дизайн Інтелекс.
Всі права захищено © 2017