/   Українська

Пташки з України

Леся Храплива Щур

Із збірки оповідань та казок для дітей – Вітер з України І

Пташки з України

(Казка новачкам із табору “Пташки з України” в Діброві біля Дітройту)

Був собі за семи горами, за семи морями зелений гай — Діброва.

І жили в ньому різні-прерізні пташки: золоті бажани, голосні дятлі, веселі сороки, коси-свистуни.

Жили, літали з гілки на гілку і раділи-співали. Діброва — це була їх батьківщина.

Аж ось у гарячу літню днину надлетіли до них у Діброву інші пташки. Одні маленькі, сіренькі, а другі більші, з чубиками на лобиках. Прилетіли і сіли на гілках трепети.

І спитали пташки з Діброви:

А ви звідкіля?

Ми — пташки з України.

А що це за край?

Це найкраща країна в світі! — відповіли в один голос.

А ми її не знаємо! — відповіли пташки з Діброви.

Алеж вона таки найкраща у світі! — переконували пташки, що прилетіли.

То йдіть собі геть, вертайтесь у свою Україну! — напушилися пташки з Діброви.

Не можемо, бо в нашій Україні загніздилася хижа червона птиця-яструб і вибиває всіх нас, пташок...

Отакої!? То ви волоцюги бездомні! Ідіть собі від нас геть, хоч і просто в кігті яструбові!

Зажурилися пташки з України: куди їм, сиротам, під ніч відлітати?

Що ж, — кажуть, — дозвольте нам хоч на прощання пісню заспівати. А тоді полетимо далі, може, хто інший у широкому світі нас прийме...

Та нехай, співайте! Яка вже там ця ваша пісня може бути? — і пташки з Діброви повернулися хвостиками до наших пташок.

І заспівали чаєчки сумовито, аж за серце їх пісня хапала, аж сльози з очей витискала. І залящали соловейки, аж серце радувалося, аж хотілося сміятися-сміятися... І заслухалися пташки з Діброви.

Закінчили пісню наші пташки і вже збиралися відлітати, коли це заступив їм дорогу найзолотіший бажан з Діброви і промовив:

Зачарували ви нас своєю піснею; такої ми зроду не чули! Справді, чудова мусить бути ваша земляУкраїна, коли в ній пташки так гарно співають! Коли ласка ваша — залишайтеся з нами. Ми вам годити будемо, як зуміємо. Лишайтесь тут назавжди!

Спасибіг за хліб та сіль! — відповіла найстарша чайка. — Залишимось у вас, та не надовго! Бо вже на яструба поганого буйний орел чатує і вб'є його, лукавого. Тоді нам треба буде чимдуж в Україну повертатися, нові гніздечка вити, наш рідний край піснею веселити...

Назавжди, назавжди, ми дуже просимо! — заскреготала синьобока сойка.

Гляньте, у нас стільки товстих червачків, а що комах, а що насіння! А смачне воно яке!

Дякуємо вам за добре слово, але коли покличе нас рідна земля, ми повинні будемо вернутися!

Зажурилися пташки з Діброви: — Коли так, то хоч навчіть нас ваших пісень, поки ви ще з нами!

Залишилися в Діброві соловейки та чаєчки і вчили, все вчили їх наших пісень. Та не могли чужі пташки їх навчитися. Заважкі, загарні вони їм були...

Нічого робити — перестали пташки з Діброви вчитися. А тільки щовечора сідали всі тихо-тихесенько на гіллячках і слухали, як співали соловейки та чайки найкращі у світі пісні — українські пісні...

Для тих хто хоче знати більше:

  • 1) Дітройт — місто в Північній Америці, де дуже багато фабрик.

СКВОР > Леся Храплива-Щур > Пташки з України






Світовий Конґрес Українців
145 Evans Avenue, #207, Toronto, Ontario, Canada M8Z 5X8
Тел: 416-323-3020 Факс: 416-323-3250 E-mail: congress@look.ca
Веб дизайн Інтелекс.
Всі права захищено © 2017