/   Українська

Золотий горішок

Леся Храплива Щур

Із збірки оповідань та казок для дітей – Вітер з України І

Золотий горішок

Була собі новачка Мартуся із роя ”Кунички”. Бігали новачки навипередки — Мартуся була завжди остання. Вилазили новачки на дерева — Мартуся падала вже з найнижчої гілки. Ішли новачки на прогулянку — в Мартусі відразу ж починали боліти ніжки і вона залишалася позаду.

Гірко було Мартусі, що вона не така сильна і зручна, як інші новачки. Та вичитала вона одного разу в книжечці, що можна стати і сильним, і зручним, тільки треба знайти та роздушити золотий горішок. А той горішок виріс на високому дереві і впав на землю, а тепер його якийсь звір у себе дома переховує.

Подумала Мартуся і пішла золотого горішка шукати. Іде, іде, аж побачила Зайчика.

Доброго здоров'я, Зайчику! Чи не має у тебе золотого горішка, що дає силу та зручність?

Був у мене, та я його віддав.

А кому?

Скажу тобі, коли переженеш мене. Біжи звідсіля до того лісу, що на обрії!

Почали вони переганятися. Мартуся залишилася далеко позаду, а білий хвостик Зайчика вже аж під лісом видно. Заплакала Мартуся, а Зайчик повернувся до неї та й каже:

Не плач, Матрусю! Спробуймо ще вдруге!

Побігли. Зайчик прибіг перший, а Матруся — відразу за ним. І вже не плакала!

Спробуймо втретє, — сказав Зайчик.

Побігли ще раз, і Мартуся прибігла перша, а Зайчик аж захекався, так її доганяв.

Перемогла ти мене! — мовив. — Отже скажу тобі: дав я горішок Боброві, що за річкою хатку має.

Подякувала Мартуся і пішла до Бобра. А він саме гриз велике дерево.

Добрий день, Бобрику! Чи є в тебе золотий горішок?

Був, та я віддав.

А кому?

Скажу тобі, коли перепливеш річку разом зі мною!

Пливе Мартуся, рештки сил добуває. А річки ще й половини не видно! Знесилилася вона цілком, почала потопати. Схопив її Бобер зубами, витягнув на берег.

Вперше ти не змогла. Спробуймо вдруге!

Поплили знов. Уже другий берег був недалеко, але Мартуся захлинулася водою, і мусів її Бобер знов рятувати.

Ти вже краще плила. Спробуймо ще втретє!

Поплили. І не оглянулась Мартуся, як уже була на золотому пісочку біля Бобрової хати.

Переплила ти, то й скажу тобі: віддав я золотий горішок Ведмедеві!

Подякувала Мартуся Боброві і пішла до Ведмедя.

Здоров, Ведмедю! Чи нема в тебе золотого горішка?

Є, але дам його тобі лише тоді, коли докинеш камінчик до дупла, що під вершком дерева.

Кинула Мартуся вперше, камінь пролетів нижче від дупла.

Не докинула! Попробуй вдруге!

Кинула Мартуся знов, камінь уже майже долетів, тільки відбився від гілки і впав на землю.

Ще ні! Спробуй втретє! — порадив Ведмідь.

Кинула вона втрете, камінь так і застряг у дуплі.

Добре, ось він тобі! — і Ведмідь подав Мартусі горішок. Подякувала Мартуся, взяла горішок, стиснула його міцно поміж долонями, а він так і розскочився надвоє.

***

Поїхала Мартуся в табір. Дивувалися сестрички, що по приїзді вона помагала всім новачкам носити клунки, що була вона завжди перша у грі, що на прогулянці сама зголосилася нести важкий казан.

Аж одного разу, при вогнику почали новачки просити Мартусю, щоб розказала, як це вона набралася такої сили.

Мартуся радо розказала, а тоді сестричка Командантка додала:

А я вам скажу, новачки, що Мартуся не тому стала така сильна та зручна, що роздушила золотий горішок, а тому, що...

Ага, далі вам не скажу! Всі ви — розумні і бистрі новачки, самі догадаєтесь!

СКВОР > Леся Храплива-Щур > Золотий горішок






Світовий Конґрес Українців
145 Evans Avenue, #207, Toronto, Ontario, Canada M8Z 5X8
Тел: 416-323-3020 Факс: 416-323-3250 E-mail: congress@look.ca
Веб дизайн Інтелекс.
Всі права захищено © 2017