/   Українська

Звіт Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради за 1968 – 1973 рр.

В 1968 – 1970 рр. Управа СКВОР діяла в такому складі:

  • голова – д-р Б.Н. Білаш, Вінніпеґ, Канада
  • 1-ий заступник голови – мґр. З. Зелений, Торонто, Канада
  • 2-ий заступник голови – д-р. Б. Стебельський, Торонто, Канада
  • 3-ий заступник голови – проф. д-р. Е. Жарський, Нью-Йорк, США
  • 4-ий заступник голови – мит. прот. о. О. Мицик, Бавнд-Брук, США
  • 5-ий заступник голови – О. Кузьмич, Буенос-Айрес, Арґентіна
  • 6-ий заступник голови – проф. д-р І. Марченко, Дербі, Великобрітанія
  • секретар – К. Паліїв, Торонто, Канада
  • секретар – ред. В. Леник, Мюнхен, Німеччина
  • секретар – Р. Франко, Саскатун, Канада
  • скарбник – Б. Гнатиків, Ст. Кетерінс, Канада
  • Контрольна Комісія – Н. Когуська, Вінніпег, Канада
  • Контрольна Комісія – В. Верига, Торонто, Канада
  • Контрольна Комісія – В. Педенко, Ст. Кетерінс, Канада

В 1971 р. Управа СКВОР діяла в такому складі:

  • голова – проф. д-р Е. Жарський, Нью- Йорк, США
  • член Управи – мґр. З. Зелений, Торонто, Канада
  • член Управи – д-р. Б. Стебельський, Торонто, Канада
  • член Управи – д-р. Б.Н. Білаш, Вінніпеґ, Канада
  • член Управи – Р. Франко, Саскатун, Канада
  • член Управи – Б. Гнатиків, Ст. Кетерінс, Канада
  • член Управи – ред. В. Леник, Мюнхен, Німеччина
  • член Управи – мґр. Б. Шкандрій, Великобрітанія
  • член Управи – О. Кузьмич, Буенос-Айрес, Арґентіна
  • член Управи – Р. Драґан, Австралія
  • член Управи – Л. Самаґальська, Бразилія
  • член Управи – мґр. І. Пеленська, США (Дошкілля)
  • член Управи – мґр. В. Волицький, Торонто, Канада (СОУП)

В 1972 і 1973 рр. Управа СКВОР працювала в такому складі:

  • голова – проф. д-р Е. Жарський, Нью- Йорк, США
  • заступник голови – мґр. Я. Рак, США
  • заступник голови – о. прот. Т. Міненко, Грімсбі, Канада
  • заступник голови – ред. В. Леник, Мюнхен, Німеччина
  • заступник голови – дир. В. Шкандрій, Великобрітанія
  • заступник голови – О. Кузьмич, Буенос-Айрес, Арґентіна
  • заступник голови – Р. Драґан, Австралія
  • член Управи – мґр. З. Зелений, Торонто, Канада
  • член Управи – д-р. Б. Стебельський, Торонто, Канада
  • член Управи – Р. Франко, Саскатун, Канада
  • член Управи – Б. Гнатиків, Ст. Кетерінс, Канада
  • член Управи – М. Цюрак, Австралія
  • член Управи – мґр. В. Волицький, Торонто, Канада (СОУП)
  • член Управи – мґр. Б. Голинський, Торонто, Канада (СОУП)
  • член Управи – мґр. І. Пеленська, США (С. Р. Дошкілля)

Президія СКВОР діяла в такому складі:

  • голова – проф. д-р Е. Жарський, США
  • заступник голови – митр. прот. о. О. Мицик, США
  • секретар – дир. С. Стецик, США
  • скарбник – мґр. О. Ґенґало, США
  • дошкілля – мґр. І. Пеленська, США
  • шкільництво – інсп. Ю. Бобровський, США
  • молодечі організації – інж. М. Семанишин, США
  • громадський сектор – мґр. Я. Рак, США

II. Організаційні справи

Згідно з рішенням Світової Виховно-Освітньої Сесії, що відбулася в рамках СКВУ в листопаді 1967 р. в Нью- Йорку, Тимчасова Координаційна Освітня Рада скликана до Торонта, Канада, 18 і 19 травня 1968 р. Пленум, в якому взяло участь 65 осіб, в тому 39 від – поручників крайових, міжкрайових і світових установ та 26 гостей, що репрезентували такі установи:

Австралія: Союз Українських Організацій Австралії – уповноважений заступник М. Плав’юк.

Арґентіна: Українська Центральна Репрезентація в Арґентіні – Центральний Рідношкільний Комітет в Арґентіні – Українські Педагогічні Громади в Арґентіні, письмова заява, підписана головою УЦРА, д- ром В. Іваницьким.

Бразілія: Український Бразільський Клюб – уповноважений заступник мґр. Є. Мастикаш.

США: Український Конґресовий Комітет Америки – проф. д-р Е. Жарський; Наукова Рада Ф.К.У. – проф. д-р О. Пріцак; Об’єднання Українських Педагогів в США – уповноважена заступниця п-і І. Кучер; Централя Опікунів “Рідних Шкіл” в США – інж. Д. Березовський; Шкільна Рада УККА – проф. д-р Е. Жарський; Шкільна Рада УПЦеркви – письмова заява з дорученням єписк. Олександра підписана митр. прот. о. О. Мициком.

Европа: Координаційний Осередок Українських Громадських Центральних і Крайових Установ в Європі – Спілка Вчителів та Виховників у Великобрітанії Т-во “Рідна Школа” в Німеччині – Шкільна Рада ЦЕПУН – всі европейські організації заступав ред. В. Леник, Німеччина.

Канада: Комітет Українців Канади – ред. Н. Когуська; Молодь Українського Національного Об’єднання – М. Вавришин; Наукова Рада Канади – проф. д-р Є. Вертипорох; Об’єднання Українських Педагогів у Канаді – М. Федак; Рада Української Школи в Канаді – п-і Рома Франко; Союз Українок Канади – п-і К. Сакалюк; Рада Шкільництва й Освіти КУК – п-і Н. Когуська; Шкільна Кураторія Вінніпезької Архиєпархії – д-р Б. В. Білаш.

Головніші рішення цього Пленуму були такі:

  • а) обрано першу Екзекутиву СКВОР у складі, поданому раніше,
  • б) намічено напрямні для координації праці членів,
  • в) заплановано протидію культурній, а зокрема мовній асиміляції.

Третій Пленум СКВОРади, що відбувся 16 січня 1971 р. в Нью-Йорку (спільно з Пленумом СКВОР), переніс осідок СКВОР до США і рішив:

  • а) організувати працю на базі Крайових Виховно-Освітніх Рад,
  • б) Пленум СКВОР повинен займатися лише тими питаннями з ділянки збереження національної індентичности, які є спільними для всіх виховних чинників,
  • в) СКВОРада повинна розпрацьовувати матеріяли в цій справі. Четвертий Пленум СКВОРади, що відбувся 29 і 30 січня 1972 р. в Нью- Йорку, в готелі Коммодор, одобрив працю Науково-Дослідної Комісії СКВОРади, головою якої є проф. д-р І. Головінський, і прийнято запропоновані зміни правильника СКВОРади, що його долучується до цього звіту.

III. Крайові Виховно – Освітні Ради

Не в усіх країнах вдалося скоординувати виховно-освітню працю в Крайових Радах; в деяких країнах їх працю виконують чи то центральні крайові установи, чи вчительські громади. У прилозі подаємо звіти з їхньої праці в США, Канаді, Австралії, Великобрітанії, Арґентіні і Европі.

В загальному треба ствердити, що координація виховної ідеї не ввійшла ще на такий шлях, щоб вповні відповідати своїм завданням; тому цю справу треба основно передискутувати на II-му Конґресі СКВОРади та найти відповідні методи для її реалізації.

IV. Науково-Дослідна Комісія СКВОРади

Президія СКВОРади доложила всіх зусиль для зорганізування Науково-Дослідної Комісії СКВОРади, яка працює в складі:

  • голова – проф. д-р І. Головінський (Ратґерс університет);
  • заступник голови – проф. д-р Я. Гарасимів (Бостон університет);
  • секретар – д-р Т. Самотулка (Прінстон інститут).

Комісія відбула ряд засідань, присвячених організації праці, питанням виховного ідеалу, ідентичности й т. п. та науковим конференціям, а саме:

  • 1) наукова конференція Дослідно-Плянувальної Комісії Головної Пластової Булави в рамках Сесії СКВОРади в січні 1972 р. з трьома доповідями;
  • 2) наукова конференція Соціологічного Інституту в червні 1972 р. з 4-ма доповідями;
  • 3) доповіді й панель молоді в рамках ХІ Конґресу Українців США;
  • 4) наукова конференція Н-Д Комісії СКВОРади у травні 1973 р. в Нью- Йорку;
  • 5) запляновано на 1974 наукову конференцію у Гарвардському університеті при співучасті й співпраці Центру Українських Студій у Гарварді.

Матеріяли цих конференцій дуже допоміжні в плянуваннях виховної праці СКВОРади та КВОРад. Намаганням СКВОРади є видати друком праці Комісії; проте на перешкоді для виконання цього пляну є недостача відповідних фінансів.

V. Виховний Ідеал і Виховна Система

Праця Н-Д Комісії розпрацьовує питання національної індивідуальности, виховного ідеалу, виховної системи і сполучених з тим питань. У питанні національної індивідуальности стверджено, що спосіб пристосування до подвійного довкілля вказує на чинники, які є засадничі в задержанні етнічної індивідуальности на довшу мету. Можливість селекції поміж елементами своєї культури є конечною для розвитку української культури на еміґрації. Творчий розвиток культури повинен стати засадою будь-якої виховної програми. Якщо спадщина має мати будь-яку доречність у житті людей, тоді потрібно її постійно розвивати, щоб її задержати. Творчий розвиток – це перетворення старого в нових рамках. Тому творчий розвиток тим самим означає афірмацію безперервности поміж старим і новим.

Якщо ми маємо задержати нашу українську індивідуальність і субстанцію як групи на довшу мету, наші виховні напрями мусять взяти до уваги відношення українського суспільства до американського, канадського чи іншого. На довгу мету виховні програми, які цього не візьмуть до уваги, не зроблять українській справі на еміграції великої послуги. Тут потрібні наукові досліди для способів пристосування української молоді до подвійного довкілля, метод праці і т. п., що і є предметом праці Н-Д-Комісії СКВОРади.

Якщо ми думаємо про виховний ідеал, опрацьований СКВОРадою, то в першу чергу треба подумати, чи має бути ідеал тільки для діяспори, чи ідеал, який віддзеркалював би все, що найкраще в українській людині в загальному. На ці й подібні питання не дадуть відповіді одна чи дві конференції. На ці проблеми існують поважні різниці поглядів, хоча початок вже зроблено і є обширний матеріял, опрацьований впродовж минулих 10 років (Конференції Шкільної Ради УККА, Об’єднання Українських Педагогів Канади, Пластові Конґреси, Українського Соціологічного Інституту і т. п.). Потрібно постійної виміни думок поміж нашим духовенством, педагогами, соціологами і суспільними працівниками. Проблема збереження національної тотожности в діяспорі є такої ваги, що нею напевно цікавляться чи повинні б цікавитись такі наші установи, як НТШ, УВАН, УКУ, УВУ чи поодинокі науковці. Виміна думок на тему виховного ідеалу і збереження національної тотожности у формі наукових конференцій чи статей у пресі будуть відповідним матеріялом для дальшого Пленуму СКВОР.

В загальному – виховний ідеал українця в діяспорі повинен спиратися на:

  • 1) християнській толеранції як антитезі клясової боротьби марксизму-ленінізму;
  • 2) етично- моральних вартостях як антитезі сучасним течіям діялектичного матеріялізму, атеїзму, бегевіоризму, нігілізму;
  • 3) любові до матірьої мов і культурних надбань;
  • 4) пошанівку національної і особистої гідности інших українців у діяспорі;
  • 5) пошанівку й толеранції до культур країн нового поселення.

Виховний ідеал українця в діяспорі можна б з’ясувати так:

“Українець народжений поза межами України – це рівноправний громадянин країни поселення його батьків. Хоча “де юре” й “ де факто” він є льояльним громадянином цієї країни, то в духовному й етнічному аспектах він є в першу чергу українцем, пов’язаним історичними вузлами з країною своїх предків.

З цією метою він буде в першу чергу зберігати і плекати українську мову як видимий знак і лучник національної ідентичности. Він доложить усіх зусиль, щоб його особистість і характер розвивалися на основних християнських вартостях і традиціях у противагу деструктивним течіям діялектичного матеріялізму, клясової ненависти й боротьби нігілізму та анархізму.

В ім’я загальнолюдської справедливости і в обороні гідности людини він буде докладати всіх зусиль, щоб український нарід мав змогу свобідно розвиватися на своїх рідних землях у своїй власній незалежній державі.

Щоб допомогти Україні, він доложить усіх зусиль, щоб зберегти сильною українську національно-етнічну субстанцію поза кордонами України”.

VІ. Світовий Осередок Шкільних Рад

Своєрідні умови праці Крайових Шкільних Рад не завжди дозволяють створити надкрайову організаційну систему, яка змогла б керувати шкільним життям. Тому й Світовий Осередок Шкільних Рад при СКВОРаді обмежився тільки до виготовлення загальної програми праці шкіл українознавства чи загальних напрямних праці.

Крайові Шкільні Ради, спираючись на цих програмах, опрацьовують свої пляни праці, стосовуючи їх відповідно до тих умов, серед яких приходиться працювати в даній країні.

СКВОР > Звіти з праці СКВОР > 1968 – 1973






Світовий Конґрес Українців
145 Evans Avenue, #207, Toronto, Ontario, Canada M8Z 5X8
Тел: 416-323-3020 Факс: 416-323-3250 E-mail: congress@look.ca
Веб дизайн Інтелекс.
Всі права захищено © 2017