/   Українська

Звіт з діяльності інформаційної служби Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради

за 1974 – 1978 рр.

(До матеріялів перед ІІІ Конгресом СКВУ )

Кость Мельник – Шкільний Сектор – Інформаційні Справи

Наші пляни

Друга Сесія СКВОР-и , під час ІІ Конґресу СКВУ (Торонто, лист. 1973), по докладах, дискусії та нарадах винесла рішення – дороговкази дальшої роботи нашого шкільництва у вільному світі – і вибрала нову управу СКВОР-и. На ній прийнято проєкт інж. Д. Березовського про створення Рідношкільного Фонду на терені ЗСА (прилога ч.ч.1, 2 та 3). Заступлені на згаданій сесії були терени: Австрія, Арґентіна, Брітанія, Бразілія, Зах.Німеччина (із заст. Франції і Бельґії), ЗСАмерики і Канада.

6 квітня 1974 р. відбулася зустріч п’яти членів управи СКВОР-и і двох представників Президії Секретаріяту СКВУ, на якій прийнято плян праці на близькі роки і розподілено завдання між членами управи (прилога ч.4).

Перебравши пост члена управи СКВОР-и, шкільний сектор – інформаційні справи, я був у постійному зв’язку з о. прот. Т. Міненком, з управою Шкільної Ради, д-ром Е. Жарським (тепер – д-ром Р. Дражньовським) і з управою Централі Опікунів Шкіл Українознавства інж. Д. Березовським. (М. ін.: я є членом управи Шкільної Ради ЗСА в комісії преси і членом управи Централі Опікунів Шкіл Українознавства – від її заснування 1963 року). Наслідком виміни думок з о. Т. Міненком я виготував і післав йому: «плян – проєкт організації і роботи Р.І.С.» (рідношкільна інформаційна служба) – лютий 1974 р., і – «зауваження до проєкту пляну праці управи СКВОР-и» – березень 1974 (прилога ч.ч.5 та 6). В травні 1974 я виготував і розіслав «пропозиції, суґестії рідношкільної тематики для статей до української преси і радіопередач у вільному світі» – (прилога ч.7).

Співробітники інформаційної служби

Із співробітниками нашої інформаційної роботи – це окрема проблема. Важко говорити в наших умовах про співробітників в повному розумінні цього слова. Це радше добровольці, більш – менш жертвенні і химерні… Я мав багато знайомих рідношкільників в різних осередках, які говорили і писали на шкільні теми. Їх приходилось «доповнювати» новими, молодшими. Ми старалися «мобілізувати» таких на різних не-рідношкільних зустрічах чи конференціях… (Коли мова под. зустрічі, то наші виступи на них стрічалися не раз з такою реакцією: «В нас в кожного стільки справ, проблем і турбот, а ви ще виходите зі своїми рідними школами…» (коментарі – зайві).

В останніх роках виконали значну роботу в пропаганді нашої справи такі особи (в письмі та слові): проф. Ф. Любінецька-Кульчицька, проф. І Кучер, мґр. Тоня Горохович, інсп. І.Боднарчук, д-р Б. Білаш, проф. Ксеня Турко, д-р Б. Стебельський, проф. І. Пеленська, о. Т. Міненко, д-р Е. Жарський, проф. Г. Васькович, д-р Р. Дражньовський, проф. Є. Федоренко, інж. Д. Березовський, д-р Р. Трач, д-р О. Бойчук, проф. Я. Козловський, інж. Н.Ходновський, проф. Ю. Любинецький, д-р Ю. Даревич, д-р Леся Трач, д-р А. Фединський і багато інших пань і панів, яких перепрошую, що не маю змоги їх сьогодні назвати.

Крім осіб, що співпрацювали з управою СКВОР-и, безпосереднім чи посереднім способом, ми мусимо згадати деякі рідношкільні видання, які виходять в цілій діяспорі. Приміром, Українська Центральна Шкільна Рада в Австралії видає «Інформативно – методичний Листок» в Мелборні – проф. Б. Коваленко; Спілка Українських Учителів і Виховників у В. Брітанії видає « Логос» (навчання – виховання – шкільництво) як додаток до «Української Думки» – ред. Ніна Марченко; «Бджілка» – журналик катехиток, виходить в Прудентополі – Бразілія. Немає можливости згадати про видання по цілій нашій діяспорі, які пишуть на рідношкільні теми.

Молодечі, жіночі т-ва

Значну прислугу нашій справі дають всі наші молодечі організації – Пласт, СУМА та ОДУМ і наші жіночі товариства із СФУЖО та СУА на чолі. Вони не лише пропагують справу українського навчання, а на ділі проводять її життя. Молодечі організації проводять всі сходини своїх клітин українською мовою, дають лекції з нашої історії і літератури, вони стараються, щоб лише українська мова була вживана під час літніх і зимових таборів молоді, видають свої видання українською мовою і т. д. – Жіночі товариства організують і ведуть дитячі садки, передшкільні кляси, часами – цілими днями опікуються дітьми батьків, які йдуть на працю, і все те серед українського оточення і навчання української мови.

Ми маємо ряд письменників, на яких ми не маємо безпосереднього впливу, але які виконують своїми статтями велетенську роботу. Згадати б хоч панів Р. Завадовича і В. Мацькова.

Крім цього, багато «посторонніх» осіб пишуть на наші шкільні теми, які не мають зв’язків з організованим шкільництвом – чи типу «цивільних» шкільних рад, чи шкільних рад при українських православних і католицьких Церквах, чи інших півдержавних системах. Всі вони виконують прислугу нашому рідношкільництву. Та майже всі вони не доходять у своїх виводах до кінця… Не конкретизують справи шкіл, не пишуть, про які саме школи йдеться, про які шкільні ради, яку допомогу треба їм дати…Вони навіть не згадують наших матеріялів, які їм наші педагогічні чи опікунчі чинники висилають…

Рідношкільна Інформаційна Служба (РІС)

Виконуючи рішення засідання Осередку СКВОР (від 6 квітня 1974). я підготував, в порівняльно скорому часі, при співпраці багатьох осіб перше число «Бюлетню Р.І.С.». В ньому було 16 статей відомих авторів та 18 довших рецензій, повідомлень, рішень – плянів роботи і різних інформацій, які трактували ідею і дію нашого шкільництва на всіх теренах нашого поселення; це число було надруковане на 36 машин. сторінках. Я старався зокрема «збільшити» це перше ч. Р.І.С., з тої причини, щоб його матеріали служили не лише нашій пресі, а також щоб хоч у загальному інформували всі наші рідношкільні центри у світі, більші школи і опікунчі товариства. Ішлося про те, щоб той бюлетень допоміг, до певної міри, управі СКВОР-и «перескочити браки минулого» і наладнати координаційну працю в діяспоральному маштабі. – Я послав увесь зложений матеріял згад. бюлетеню з усіма адресами, на які треба було його висилати, при кінці травня 1974 року о. прот. Т. Міненкові на адресу СКВОР в Торонто. – Та, повернувшись з Европи в серпні ц. р., я одержав повідомлення від о. Т. Міненка, що згаданий бюлетень не вийшов з друком і зрозуміло не був посланий з причин: браку людей до праці, з браку фінансових засобів і з браку відповідних друкарських машин…– Багато статей та інших матеріялів з того «ненародженого» бюлетню Р.І.С. я старався «порозпихати» до деяких наших видань і преси…Те саме я зробив з матеріялами, які мав вже готові до 2- го числа бюлетеню, (прилога чч.8 та 9).

Европа ’74

В липні ц.р., будучи в Европі, я відбув ряд інформативних зустрічей з нашими рідношк. Осередками і іншими установами в Мюнхені. Довші і конкретніші зустрічі я мав з мґр. В. Леником, членом управи СКВОР-и, відвідав Інтернат Рідної Школи і на окремій стрічі Говорив до «інтернатчиків» (хлопці і дівчата у віці 9-17 з різних частин Зах. Німеччини, Австрії і Югославії; ті молоді люди давали мені дуже цікаві запити, прим. « Чи ви маєте в Америці такі інтернати в більших ваших містах?»… Їх було 25- 30 осіб). Говорив з представником УВУ – ректором В. Яневим, проф. Васьковичем, проф. Кульчицьким, проф. Маруняком і проф. Жеґуцом. Всі вони заінтересовані справами українознавчих студій і працюють в тому напрямі. Крім цього, я відбув розмови на наші рідношк. теми з працівниками деяких наших видавництв і радіо Вільна Европа. Довшу розмову я мав з головою Коорд. Осер. Укр. Громад. Центр. Установ в Европі мґр-ом А. Мельником; до нього ж я писав більшого листа з проханням «ставити» рідношкільні справи під час загального з’їзду КОУГЦУ, який мав відбутися взимі 1974 року.

Цент. Рідна Школа – на терені ЗСА

Восени 1974 р. я допомагав, як заст-голови управи Центр. Оп. Шк. Укр., підготовляти спільний з’їзд – Збори Шкільної Ради УККА і Центр. Опікунів Шкіл Українознавства, який відбувся в жовтні в Клівленді. На тому спільному з’їзді педагогів і адміністраторів шкільництва в ЗСА було вирішено: підготувати терен до відбуття спеціяльного Рідношкільного З’їзду українського шкільництва різних форм для створення однієї Центральної Рідної Школи, з двома секторами – педагогічним і адміністраційним. В такій формі започатковано реалізувати вирішену ідею 2-го СКВУ 1973 року. Для цієї мети обрано спеціяльну Організаційну Комісію з одинадцяти осіб, педагогів і організаторів, головою якої обрано мою особу. Орг. Комісія складалася з трьох підкомісій: організаційної, статутової і номінаційної. Ця Комісія, помимо труднощів і перешкод, проробила певну роботу, завдяки жертовності і активності більшости її членів. Я присвятив більше часу й уваги справам Орг. Комісії, чим ділянці інформативній (зокрема в 1975 році). Велику допомогу, також фінансового порядку, ця Комісія одержала від Централі Опікунів Ш.У., а зокрема від голови управи інж. Д. Березовського. (Прилога чч. 10, 11 та 12).

Дві Педагогічні Конференції

У травні 1974 р. відбулася Всеканадська Конференція Учителів Українських Рідних Шкіл у Вінніпеґу – Канада. Управу СКВОР-и заступали на згад. Конференції з відповідними доповідями: о. прот. Т. Міненко, інсп. І Боднарчук, проф. Н. Когуська, мґр. Т.Горохович, проф. Я. Козловський. Про ту Конференцію, дуже важливу на канадському терені, були ширші звідомлення в пресі, а крім цього КУК – Вінніпеґ видав книжкою точний перегляд її з поданням докладів, дискусій і рішень.

У квітні 1975 р. відбулася Педагогічна Конференція СКВОР-и в Дітройті, Міч. Всю підготовчу і організаційну справу виконали – проф. І. Кучер і інж. Д. Березовський з Дітройту. Проводив Конференцією о. Т. Міненко. На ній, вперше, були заступлені педагоги Канади і ЗСАмерики. Вирішено створити Педагогічний Осередок СКВОР-и й обрано першим головою осередку д-ра Р. Дражньовського. – Також про цю відому конференцію були численні рецензії в нашій пресі і були видані вже Пед-Осередком окремі друковані матеріали.

Шкільні справи у Віснику СКВУ

Використовуючи перебування в Торонто на сесії СКВОР-и в лютому 1976 року, я говорив на окремих зустрічах з представниками Президії СКВУ – М. Плав’юком, Ю. Шимком і д-ром Ю. Даревичем, прохав їх допомогти нашому «бідному шкільництву»… Всі обіцяли кооперувати з нашими плянами і матеріялами. На окремій зустрічі з керівником Інформаційної Служби СКВУ д-ром Ю. Даревичем він обіцяв нам присвятити якусь більшу частину сторінок Вісника на рідношкільні справи. Прохав прислати матеріяли до кінця червня. Я послав такий матеріял. З різних причин пляноване число Вісника не появилося вліті того року, ані взимі… Проф. Ф. Любінецька-Кульчицька допомогла мені «перередагувати» матеріял – і воно нарешті появилось друком у Віснику СКВУ із червня 1977 року. Думаю, що це число Вісника повинно допомогти в нашій справі, у пропагуванні рідношкільництва, з одною передумовою: щоб те число було розіслане на всі адреси, які я подав Інф. Службі. (Прилога ч.13).

Европа ’76

В липні- серпні я побував в Европі – відвідав Швайцарію, Францію, Брітанію (коротко) і Німеччину (Мюнхен) – двома наворотами. Я говорив з людьми в Берні, Цюріху, Базелю і в Женеві. В. Брітанії не застав нікого дома, по телефоні… Будучи в Мюнхені, на зустрічі з проф. Г. Васьковичем і мґр-ом В. Леником виринула думка відбуття якогось більшого з’їзду чи зустрічі заінтересованих осіб нашими справами в Парижі. Ту справу конкретизував мґр. Леник.

Переїхавши в Париж, я зустрічав різних осіб із громадського, церковного життя і осередку в Сарселі. Повернувшись до Берну – я написав листа до д-ра Жарського – прохаючи допомогти нашому европейському осередкові наладнати справу у Франції. Прилога ч.14 вияснює всю справу. – Я не подаю статистичних даних про наше шкільництво в Европі, бо деякі дані друковані в Віснику СКВУ з червня 1977 року.

Европа ’77

Влітку ц. р. відвідали Европу (Зах. Німеччина, Брітанія) голова Пед. Осередку СКВОР-и д-р Р. Дражньовський і секретар того ж осередку д-р Р. Трач. Точні звідомлення про їх виступи, конференції і рішення були подані в нашій пресі.

«Всячина»

В 1977 р. я справді робив «всячину»… В дальшому вів кореспонденцію із «співробітниками» і потенційними дописувачами на рідношкільні теми, якщо не міг відвідати деяких осередків – телефонував до них, їздив у ближчі міста, кількома наворотами відвідав наш опікунчий осередок в Дітройті, відписував на запити в справі плянованої реорганізації нашого шкільництва в одній центральній Рідній Школі в ЗСА, в тій справі і інших їздив до Чікаго, на зустрічі в Клівленді з головою Шкільної Ради д-ром Дражньовським і головою Централі Опікунів Ш.У. інж. Березовським – запала одноголосна заява, що мені треба поїхати до Нью-Йорку хоч на один місяць, щоб допомогти Шкільній Раді в «канцелярщині».

Я побував в Н. Йорку понад один місяць і крім допомоги Шкільній Раді – я відбував ряд зустрічей з різними людьми, що могли б чимсь допомогти нашій справі. Відбув довші розмови з ред. Свободи п. Драганом і секретарем УНС п. Соханом. – Перші місяці 1978 року прохорував…Тепер допомагаю в підготові до Рідношкільного З’їзду в Рочестері. Це і все.

Вкінці я дозволю собі подати мої загальні зауваження щодо нашої ріднощкільної справи і деякі пропозиції до нашого дальшого «бути й діяти!»

Загальні зауваження

  1. Слово «рада» при назві нашого світового осередку – невідповідне для шкільництва. Школи «діють», «вчать», а не «радять». Може б змінити СКВОР на Світовий Координаційний Центр Шкільництва! Я не пропоную змін у статуті – а це можна б наладнати «адміністраційним розпорядком».

  2. Ніяк не поменшуючи важливости всіх інших поселенчих теренів, уважаю, що рідношкільну роботу треба акцентувати в першій мірі на теренах Канади і ЗСАмерики. В них живе біля 80% наших людей у вільному світі.

  3. Часто – в противенстві до роботи наших суспільно-громадських чи культурних установ – робота шкільництва мусить бути сперта на: пляновості, екзекутивності, контролі та систематичності! В школі нема місця на імпровізацію! Бо кожна наша школа, де вона не була б, мусить бути відкритою хоч раз в тиждень, в ній мусять бути українські діти – школярі (це ж вся проблема в тому!), і в тій школі мусять бути й вчити наші кваліфіковані учителі, можливо з найкращих сучасних підручників!

  4. Думаю, ми мусимо присвятити більше уваги т. зв. англомовним, чи взагалі іншомовним клясам в наших школах, а для деяких околиць (прим. в Пенсільванії, Канаді, півд. Франції, Бразілії) навіть видавати приступні книжки різними мовами про нашу історію, економіку, літературу чи політику, бо є місцевини, де живуть цілими селами українці з походження, почувають себе українцями, але в них немає ні охоти, ні можливости вчитися української мови! (Річ ясна – про ті наші проблеми не можна говорити на ширших зборах чи писати в пресі!).

Пропозиції

  1. В резолюціях ІІІ Конґресу повторити й широко розповсюдити хоч декілька пунктів із резолюції І Конґресу, а саме:

    «Усіма нашими силами й засобами, в рамках законів країн нашого поселення, допомагати українському народові в його змаганнях до волі й незалежности, до віднови самостійної, соборної і народоправної Української Держави.»

    «В українських громадах у країнах вільного світу зберігати, плекати й розвивати наші національні, історичні й релігійні традиції, нашу мову та культуру і збагачувати ними культуру країн нашого поселення.»

    «Демаскувати і поборювати підривну комуністичну діяльність і комуністичну загрозу в країнах нашого поселення… Викривати і поборювати затії Москви, яка намагається інфільтрувати й розкладати різними засобами української громади в країнах їхнього поселення…»

  2. До Президії Секретаріяту СКВУ повинен бути обраний представник українського шкільництва як референт шкільних справ.

  3. В канцелярії Секретаріяту повинна бути заангажована, як платна сила, особа, яка реалізувала б усі рішення управи СКВОР-и (провадила картотеку, відповідала на листи, реферувала надходячу пошту, друкувала і висилала потрібні листи, комунікати, обіжники).

  4. Управа СКВОР-и повинна мати свій бюджет, на основі якого вона могла б плянувати свою роботу, свої акції.

  5. Кожне число Вісника СКВУ повинно мати хоч 1/3 сторінок призначених на шкільні справи в діяспорі.

  6. Домагатися від Ради Українських Церков, чи в зустрічах з українськими владиками, виготовлення шкільного примірника Науки Божої, який можна було б уживати у всіх без виїмку школах українознавства.

  7. Активно підтримувати ідею й акцію Світового Рідношкільного Фонду і вийти в тій справі з конкретним побажанням перед ІІІ Конґресом.

Колюмбус, Огайо – ЗСА, 17 червня 1978 р.

СКВОР > Звіти з праці СКВОР > 1974 – 1978






Світовий Конґрес Українців
145 Evans Avenue, #207, Toronto, Ontario, Canada M8Z 5X8
Тел: 416-323-3020 Факс: 416-323-3250 E-mail: congress@look.ca
Веб дизайн Інтелекс.
Всі права захищено © 2017